АНОМАЛІЇ СЕЧОВОЇ ПРОТОКИ У ДІТЕЙ

Abstract

На сьогодні накопичена значна кількість публікацій, що присвячені порушенням інволюції сечової протоки – урахусу. Тим не менш дані світової літератури стосовно термінів облітерації і частоти аномалій урахусу значно відрізняються, що утруднює оцінку ризиків виникнення ускладнень. Також немає єдиної думки віднос- но тактики ведення цих пацієнтів. У даній роботі проаналізовані 62 медичних джерела з питань інволюції сечової протоки, порушення її облітерації, клінічних проявів ускладнень урахусу та лікування пов’язаних з цим станів. У статті також наведені дані власних спостережень за 37 пацієнтами з різноманітною патологією урахусу за десятирічний період спостереження, серед яких: 21 (56,76%) дитина мала пупкові нориці, 14 (37,84%) дітей – кісти ураху- су, 2 (5,4%) пацієнтів – дивертикули сечового міхура. Висвітлені дані діагностики та лікування дітей з цією патологією. Аналіз медичних джерел та власних спостережень з питань діагностики і лікування патології сечової протоки у дітей надали змогу висвітлення важливих і практично значимих рекомендацій з про- блемних питань даної патології. Висновки 1. Урахус є ембріональним утворенням, що з’єднує сечовий міхур з алантоісом. За даними патологоанато- мічних досліджень порушення облітерації сечової протоки відбувається приблизно у 30% випадків. 2. Наявність виділень з пупка, рецидивуючий омфаліт, наявність пухлиноподібного утворення передньої черевної стінки, симптоми інфекції сечовидільних шляхів мають бути показами до прицільного обстеження відносно можливої патології урахусу. 3. Основними методами діагностики патології сечової протоки є УЗД та фістулографія. 4. Дані про вікову інволюцію урахуса, що відбувається в постнатальному періоді, диктують необхідність вибору лікувальної тактики в дитячому віці.

Keywords

• діти; урахус; порушення інволюції; лікування.