Екосистемний підхід як методологічний орієнтир інноваційного розвитку вищої педагогічної освіти

Abstract

У статті здійснено теоретичний аналіз екосистемного підходу як методологічної основи інноваційних трансформацій у вищій педагогічній освіті. Сутність екосистемного підходу в освіті полягає в спрямуванні дослідника на системне бачення взаємозв’язків і процесів, необхідних для підтримки екологічних (здорових, стійких, продуктивних, різноманітних, узгоджених) людських взаємин всередині та зовні освітньої системи, її цілісності, елементів і структур, функцій, цінностей та якісних параметрів життєдіяльності, шляхом саморегульованого управління, захисту та збереження освітніх екосистем впродовж тривалого часу. Авторкою статті аналізуються науковий тезаурус проблеми, сутність і витоки екосистемного підходу, його концептуальну основу та базову аксіоматику, головні аспекти, основні принципи та шляхи реалізації екосистемного підходу у вищій освіті. Особливу увагу приділено освітнім екосистемам як ключовому драйверу інноваційного розвитку вищої педагогічної освіти. Зокрема, у статті досліджено природу, особливості, ознаки та базові підходи до розвитку освітніх екосистем (екосистема як приналежність та екосистема як структура), розглянуто особливості їх формування й розбудови залежно від структури. Подано науковий тезаурус проблеми розбудови екосистеми вищої педагогічної освіти. Узагальнено представлено етапи розвитку освітніх екосистем та розглянуто переваги впровадження ідей екосистемного підходу в сучасному університеті. Матеріали статті можуть бути використані для розроблення ефективних інструментів підтримки й інноваційного розвитку освітніх екосистем в закладах вищої освіти