Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Jan 2025)
Реалізація права на альтернативну (невійськову) службу як одна з форм виконання конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни
Abstract
У статті на основі аналізу низки наукових позицій та нормативної бази у сфері надання громадянину права на відмову від несення військової служби за переконаннями, розглянуті проблемні правові питання щодо здійснення цього права як однієї з форм виконання конституційного обов’язку громадян щодо захисту Вітчизни. Конституційний обов’язок громадян щодо захисту Вітчизни, передбачає декілька форм виконання: виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни у формі реалізації права на спротив недемократичному правлінню, яке посягає на засади конституційної демократії; виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни у формі проходження військової служби за призовом; виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни у формі проходження альтернативної цивільної (невійськової) служби. Звернуто увагу, що доцільно та логічно, розглядати частину 4 статті 35 Конституції України, яка говорить про те, що «у разі якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою», як один із форм виконання конституційного обов’язку громадянина щодо захисту Вітчизни. Тобто, альтернативна цивільна служба має в собі ознаки або властивості двох різних правових конструкцій, як, з одного боку, суб’єктивного права, а з іншого - юридичного обов’язку громадянина. Обов’язок проходження альтернативної цивільної служби можна порівняти з обов’язком щодо виконання військового обов’язку. Кожен з обов’язків є вимогою, які пред’являються до людини і громадянина і пов’язані з необхідністю її участі в забезпеченні інтересів суспільства, держави. Акцентовано, що право на альтернативну цивільну службу є конституційне право на заміну одного з конституційних обов’язків іншим конституційним обов’язком. Іншими словами, право людини полягає у виборі між обов’язками, без яких не можливе функціонування в тому числі права на альтернативну (невійськову) службу. Реалізація цього права передбачає можливість вибору виконання громадянами обов’язку перед державою в тому числі і щодо захисту Вітчизни, але у сферах, не пов’язаних з армією, прийняттям присяги та використання зброї. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що реалізація громадянином права на альтернативну цивільну службу, дозволяє з одного боку виконувати громадянину свій обов’язок перед державою, перед суспільством, іншими (невійськовими) видами суспільно-корисної діяльності, а з іншого, дозволяє вповні реалізувати свободу совісті, віросповідання, переконань індивіда в суспільстві, що є базовими елементами для вільного розвиту її особистості. Утверджуючи та забезпечуючи право на альтернативну службу, держава тим самим проявляє повагу до прав та свобод громадян, не змушуючи йти їх проти своєї совісті.
Keywords
