«НАЩАДКИ ПРОМЕТЕЯ» Д. МОРДОВЦЯ: ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОМІНАНТ ТРАДИЦІЙНИХ ОБРАЗІВ
Abstract
Вступ. Роман Д. Мордовця "Нащадки Прометея" надовго випав із поля уваги дослідників, як істориків літератури, так і компаративістів. Це неабияк пов'язано з тим, що багато його творів написані російською, його відносили до російських авторів. Не менше важило і ставлення Д. Мордовця до тогочасної Росії, яка іменем влади нищила все "інше". На дослідженні творів Д. Мордовця відбився й рівень тогочасної компаративістики, її мета і характер. "Відхід від української літератури" (існувала й така думка) позначався і на вивченні його прози. Свої причини мало й особливе сприйнятті творів Д. Мордовця у Грузії. Кілька його романів ("Цар без Царства", "Фарсман і Радаміс", "Залізом і кров'ю", "Кавказька полонянка") були пов'язані із Грузією. Грузини його знали та підтримували, але "надмірні слов'янські симпатії", "український націоналізм" не викликали особливого захоплення влади, так само, як і думки/погляди Д. Мордовця на колоніальну політику царської Росії. Наприкінці ХІХ ст. особливий інтерес до прози Д. Мордовця виявив Тедо Сахокіа – грузинський письменник, учений, громадський діяч, який за участь у повстанні 1907 р. був засланий до Сибіру, згодом емігрант (він навчався в Сорбонні, жив у Парижі). Ці "сліди" в біографіях Т. Сахокіа та Д. Мордовця стали знаковими в подальшій долі обох: їх поєднала Абхазія, яку до глибини душі любив Сахокіа, і яка ввійшла в "Нащадків Прометея" Д. Мордовця, газета "Кавказ", де друкувалися переклади, а з ними й Україна, яку, як видно, добре знав Т. Сахокіа, і той образ, що став "поштовхом" до створення роману і його відображення грузинською. Методи. Робота виконувалася з використанням комплекту методів: біографічного, культурно-історичного, історико-літературного, типологічного. Результати. Найважливішою є спроба "розворушити" грузинські матеріали, пов'язані з діяльністю Д. Мордовця, і його контакти з Тедо Сахокією, газетою "Кавказ". Знайомство із твором дало можливість простежити, як і чому легендарна міфологічна структура зберігає свою актуальність у "проєкціях" на конкретно-історичний ґрунт і стає співзвучною літературі-реципієнтові. На прикладі роману Д. Мордовця простежено особливості функціонування ТСО, чинники смислового оновлення тощо. Висновки. Робота над прозою Д. Мордовця дозволяє поміркувати над формами і способами актуалізації міфу про Прометея в романі, пов'язаному з антиімперською боротьбою народів Кавказу, і змінами у трактуванні образу Прометея. "Нащадки Прометея" – це ще один привід для розмислів над проблемами ТСО. А також багатьма проблемами української компаративістики на кшталт часопросторових тем Р. Труссона.
