Методика опрацювання різних за лінгвістичною природою написань у контексті професійного становлення філологів

Abstract

Статтю присвячено актуальній проблемі формування орфографічних умінь і навичок в учнів загальноосвітньої школи. Спеціальні дослідження показують, що грамотність випускників шкіл невисока, у їхніх знаннях і вміннях є ще багато прогалин. Значна частина недостатньо засвоює теоретичний матеріал., крім того, не бачить орфограми, не вміє знаходити її. Основну причину слід вбачати насамперед у нерозумінні учнями лінгвістичної природи написань, в доборі неефективних методів і прийомів навчання. . У статті висвітлено погляди психологів, педагогів і методистів на вироблення грамотного письма. Розглянуто різні підходи до формування орфографічних умінь і навичок, доведено їх неоднорідність. Оскільки правопис відображає фонетичну і морфологічну системи української мови, для його засвоєння важливо враховувати принципи орфографії. Обґрунтовано шляхи опрацювання різних за лінгвістичною природою орфограм, умови взаємозв’язку принципів орфографії, ефективні методи і прийоми навчання. Визначено методику засвоєння фонетичних написань: вироблення високорозвиненого фонематичного слуху учнів; правильна, чітка вимова звука; розуміння значення слова (богатир – багатир); фонетичний розбір слів; удосконалення вмінь співвідносити певний звук із відповідною буквою, тобто зіставлення вимови й написання; вправи на добір слів із певними орфограмами. Морфологічні написання потребують застосування правила, активної розумової аналітико-синтетичної діяльності учнів і передбачають морфемний і словотвірний аналізи слова, проведення різних видів диктантів, переказів, творів тощо. Ефективними прийомами опрацювання орфограм, які пишуться за традицією, – запам’ятовування, різні види списування, робота зі спеціальними орфографічними таблицями, довідниками тощо. Орфограми, які пояснюються семантичним принципом, потребують аналізу відтінків значень, розуміння змісту слова в цілому. Зроблено висновок, що засвоєння орфографії неможливо обмежити одним якимось способом. Вивчення різних за лінгвістичною природою орфограм потребує диференційованого підходу, застосування методів і прийомів, що враховують характер написань (фонетичних, морфологічних, диференціюючих та історичних). Розуміння вчителем правописної системи мови допоможе точно ставити конкретні завдання в опрацюванні окремих орфографічних тем, передбачати наявні труднощі, усвідомити причини різних помилок, яких припускаються учні, і знаходити способи запобігання їм і виправлення. Ключові слова: українська орфографія, орфографічні вміння, методи і прийоми навчання, лінгвістична природа написань, принципи орфографії,, правописна навичка, диференціація.