Гарантії свободи совісті та віросповідання в світлі альтернативної (невійськової) служби в Україні

Abstract

Свобода совісті та віросповідання є одним із найважливіших фундаментальних прав людини, закріплених у міжнародних та національних правових актах. Вона включає можливість людини сповідувати будь-яку релігію або бути нерелігійною, а також право на відмову від дій, які суперечать її релігійним чи моральним переконанням. Однією з найважливіших форм реалізації цього права є можливість відмови від військової служби та проходження альтернативної (невійськової) служби. Україна, як демократична держава, визнає право громадян на альтернативну службу та закріплює його в Конституції та спеціальному законодавстві. Однак, попри наявність правових гарантій, існують численні виклики у сфері реалізації цього права, пов’язані з адміністративними труднощами, суспільним сприйняттям та недостатньою обізнаністю громадян. З моменту оголошення мобілізації в Україні на тлі повномасштабного російського вторгнення віряни тих релігійних громад, яким заборонено тримати зброю в руках, опинилися у скрутному становищі. Адже якщо в мирні часи замість служби у війську вони могли розраховувати на альтернативну службу (хоч із цим також були проблеми), то в умовах мобілізації це виявилося практично неможливим. Метою статті є аналіз міжнародного та українського законодавства, виявлення основних проблем у сфері проходження альтернативної служби та надання рекомендацій щодо удосконалення законодавства у цій царині. Предметом статті виступає право на свободу думки, совісті та релігії, закріплене в Європейській конвенції з прав людини, законодавстві України та рішеннях судів. При написанні статті були задіяні порівняльний, системний та формально-юридичні методи. За підсумками проведеного дослідження у статті представлені висновки про існування та значення свободи думки, совісті та релігії за змістом Європейської конвенції з прав людини та українського законодавства. Тематика прав і свобод людини, у тому числі у світлі Європейської конвенції з прав людини, безумовно, досить широко розроблена як українськими, так і зарубіжними дослідниками. Однак досліджень вітчизняних авторів, присвячених саме гарантованості свободи совісті та віросповідання в світлі альтернативної (невійськової) служби в Україні, вдається знайти не так багато, що робить проведення подібної дослідницької роботи бажаним для України.

Keywords

• право на альтернативну (невійськову) службу
• військовий обов’язок
• військова служба
• правовий режим воєнного стану
• свобода віросповідання
• релігійні переконання