Роль адвоката у забезпеченні єдності судової практики при розгляді цивільних справ

Abstract

Ця стаття висвітлює можливі шляхи впливу адвоката на реалізацію Верховним Судом функції забезпечення єдності судової практики при розгляді цивільних справ. Не заперечуючи статус Верховного Суду як центральної інституції у сфері формування єдиних підходів щодо застосування правових норм, зосереджено увагу на тому, що динаміка процесуального законодавства в частині регулювання процедур доступу до касації у цивільних справах дозволяє переосмислити місію та зміст представницької функції адвоката на відповідній стадії цивільного процесу. На підставі аналізу чинної редакції Цивільного процесуального кодексу України стверджується, що можливість адвоката бути активним суб’єктом впливу на формування єдиної правозастосовної практики найбільш відчутливо проявляється при подоланні існуючих фільтрів доступу до касації, зокрема, при зверненні до Верховного Суду з касаційною скаргою, що сьогодні вимагає від останнього розширеної аргументації при обґрунтуванні наявності підстав для касаційного перегляду із ретельним аналізом усталеної практики касаційного суду та у певних випадках наведенням доводів стосовно необхідності відступлення від такої і формування нових правозастосовних підходів. Серед окремих способів впливу адвоката на забезпечення єдності судової практики розглядаються і подання клопотання про зупинення провадження у справі з підстави перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатами Верховного Суду, а також клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду у зв’язку із необхідністю вирішення виключної правової проблеми.

Keywords

• Верховний Суд
• єдність судової практики
• підстави касаційного оскарження
• правові висновки Верховного Суду
• принцип правової визначеності