Ідея Бертольта Брехта про колективну творчість

Abstract

Опираючись на найновіші дослідження в царині теорії авторства, представлено оригінальну ідею колективної творчості німецького поета і драматурга Бертольта Брехта (Bertolt Brecht, 1898–1956). Зазначено, що, на думку брехтознавців, досі нема чіткого визначення поняття «колективно-креативного робочого процесу» (Nadia Dimassi), тоді як сам Брехт не приховував свого принципу творчої діяльності, наголошуючи у теоретичних текстах на важливості для своєї творчості колективно-творчої співпраці. Більше того, саме цей принцип особливо важливий для розуміння творчого феномену талановитого німецького митця. Вказано, що концепт колективного мистецького продукування виявляє модерністські риси його творчості, зокрема лірики. Для зображення сучасного світу в усій його надзвичайній комплексності обмежені можливості ізольованого митця, переконаний Бертольт Брехт, були недостатніми і сумнівними. З’ясовано, що брехтівський концепт колективного мистецького виробництва розгортався у кількох напрямках: упродовж свого життя він залучав до творчої роботи своїх друзів і соратників, знання і вміння яких особливо цінував, серед яких були і його численні кохані жінки. Тож митець був переконаний, що мистецтво – справа колективна. До того ж відомо, що Брехт не класифікував художні тексти як повністю завершені. Вони були для нього тимчасовими версіями, які постійно перебували в становленні, особливого розвитку вони зазнавали у процесі інсценування. Брехт своєрідно ставився до наявного літературного матеріалу, вважав себе щодо нього ремісником, тому розвинув особливу «поетику плагіату». У зіставленні з поняттям «ваґнерівського сукупного твору мистецтва» визначено також інтермедіальні складові мистецьких продуктів, відомих під іменем Бертольта Брехта. Узагальнено художню специфіку «Брехт-машини», визначено принципи її функціонування.

Keywords

• автор
• оригінальність
• колективна творчість
• ремісництво
• плагіат
• твір у становленні