Зобовʼязальні та речові договори: академічний шик чи інтелектуальна розкіш?

Abstract

Стаття присвячена зʼясуванню особливостей моделі зобовʼязальних та речових договорів. Дослідження правової моделі речових та зобовʼязальних договорів, у першу чергу, обумовлене бурхливими реформаційними процесами рекодифікації цивільного законодавства України. Адже договірне право України потребує впровадження якісних та збалансованих правових конструкцій, що дозволять покращити майновий обіг без надмірного обтяження. Увага до зобовʼязальних та речових договорів обумовлена зближенням приватного права України та країн ЄС, серед яких центральне місце посідає Німеччина. Розгляд цієї проблематики неможливий без звернення до договірного права ФРН, адже саме там зародилася та шліфувалася означена правова модель. Для вирішення питання доцільності впровадження моделі зобовʼязальних та речових договорів, насамперед, потрібно зʼясувати правову природу таких договорів, та доктринальні підходи, що виступають методологічним фундаментом у заданому векторі наукової розвідки. Мета статті полягає у тому щоб, ґрунтуючись на доктрині договірного права, зʼясувати особливості конструкції зобовʼязальних та речових договорів. З точки зору методології стаття побудована з врахуванням аналізу німецької доктрини, національних точок зору та законодавства, що охоплюють вчення про зобовʼязальні та речові договори. Дослідження ґрунтується на наступних загальних та спеціальних методах науково-правового пізнання: формально-логічний, узагальнення, лінгвістичного аналізу, порівняльно-правовий метод. Формально-логічний метод знайшов прояв у зʼясуванні дифузій правової регламентації. Дослідження зарубіжної доктрини та окремих точок зору іноземних правників стосовно розуміння зобовʼязальних та речових договорів здійснювалося за допомогою методу узагальнення та лінгвістичного аналізу. З допомогою порівняльно-правового методу була можливість порівняти підходи до розуміння зобовʼязального та речового договору, які існують в німецькій доктрині та в національній науці договірного права та проаналізувати перспективу легітимації правової моделі зобовʼязальних та речових договорів в національному договірному праві. Наведені методи дають можливість обʼєктивно та повно окреслити основні особливості правової моделі зобовʼязальних та речових договорів. За результатами проведеного дослідження легітимізація згаданої договірної моделі потребуватиме зміни конструкції регулювання відносин з передачі майна та фіксації закритого переліку речових прав на рівні окремих норм ЦК України, а також зміни моделі реалізації такого способу захисту, як визнання правочину недійсним.

Keywords

• договір
• зобовʼязання
• речовий договір
• захист прав
• речові права