ІНДОЄВРОПЕЙСЬКА ПОЕТИКА ТА АРХЕОЛОГІЯ
Abstract
Здійснено спробу співвіднести особливості поховального обряду багатьох археологічних культур, які нині асоціюються з давніми індоєвропейцями (Маріупольська, Ямна, Катакомбна, Середньостогівська, Усатівська), та поетичні кліше й міфологічні мікротексти, реконструйовані для спільноіндоєвропейського періоду (індоєвропейська поетика). Унаслідок такого порівняння можна повніше інтерпретувати семантику окремих елементів поховального обряду, а також достовірніше ідентифікувати етнічний склад археологічних культур як носіїв індоєвропейських діалектів. Спочатку було складено список уже відомих у науковій літературі поетичних формул із давніх індоєвропейських традицій. Потім цей список було систематично класифіковано на тематичні групи: формули, пов'язані із сонячним культом, культом слави, культом коня тощо. Парадигматичні зв'язки (позитивна/негативна семантика) були виявлені в кожній із груп формул. Нарешті, було проведено кореляцію між окремими формулами й основними міфологічними мотивами індоєвропейців (наприклад, міф про близнюків, вбивство змія, першолюдину тощо). Було з'ясовано стабільні поєднання мотивів, які можна порівнювати в різних типах медій: вербальному та невербальному. Ці мотиви та їхні послідовності проаналізовано з погляду їх втілення в артефактах, тобто в ритуальній знаковій системі поховального обряду. Встановлено, що поєднання людських тіл, тварин і предметів поховального обряду багатьох археологічних культур має прямий корелят у виявлених індоєвропейських поетичних формулах: парні поховання можуть відображати мотив близнюків, наявність кам'яних сокир співвідноситься з мотивом боротьби зі змієм, поєднання залишків собаки / коня / бика з нез'ясованою семантикою в похованнях відображають близькість образів цих тварин у поетичних традиціях індоєвропейців, пов'язаних із культом близнюків (два собаки / коні / бики у латвійському й осетинському фольклорі).
