Umbris idearum і метафізика безкінечного Дж. Бруно

Abstract

Філософська думка доби Відродження XV–XVI ст. передбачає наявність світоглядних детермінант, що мають глибинний герметичний сенс. Із розвитком гуманітарного знання необхідним стає прагнення визначити послідовність суджень теоретичного й наукового змісту. Людина як специфічний мікро-макрокосм у площині буття набуває універсальних рис, пов’язаних із визначенням метафізичних основ пантеїстичної діалектики. Дж. Бруно вибудовує цілий комплекс ідей гностичного розуміння природи, що уособлює ідею вічного творення. Автор статті обстоює тезу, що теоретичний доробок італійського мислителя має значення для поглиблення розуміння внутрішніх зв’язків між космологією античного світу і пріоритетом у розвитку геліоцентричної моделі світобудови.

Keywords

• Відродження, буття, людина, інтуїція, душа, безсмертя, самопізнання, вічність, внутрішній досвід, трансцендентне