Сучасна педіатрія: Україна (Sep 2023)
Клініко-інструментальні, цитологічні та інфламатометричні маркери ремоделінгу дихальних шляхів у хворих на бронхіальну астму дітей
Abstract
Мета - дослідити клініко-інструментальні, цитологічні та інфламатометричні характеристики захворювання у хворих на бронхіальну астму дітей з урахуванням вмісту в мокротинні маркера ремоделінгу матричної металопротеїнази-9 (ММР-9) для оптимізації своєчасного виявлення структурної перебудови бронхів. Матеріали та методи. В умовах пульмоалергологічного відділення ОКНП «Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня» методом випадкової вибірки обстежена когорта з 99 хворих на БА. Всім дітям проведено комплексне клініко-параклінічне дослідження з визначенням цитологічного складу мокротиння, визначення гіперреактивності бронхів та їхньої гіперчутливості в пробі з серійним розведенням гістаміну, дослідження концентрації метаболітів монооксиду нітрогену в периферичній крові та конденсаті легеневого експірату. Сформовано дві клінічні групи. До складу І групи увійшло 55 пацієнтів, у яких вміст ММР-9 у надосадовій рідині мокротиння не досягав рівня 5,4 нг/мл, а ІІ групу сформували 44 хворі із вмістом ММР-9 ≥5,4 нг/мл. За основними клінічними характеристиками групи спостереження були зіставними. Результати. Встановлено, що в дітей з підвищеним вмістом ММР-9 у мокротинні удвічі вищим є ризик клінічно більш тяжкого перебігу загострення захворювання (відносний ризик - 1,4, співвідношення шансів - 2,0) зі збереженням цієї тенденції впродовж 5 діб стаціонарного лікування. Показано, що у хворих ІІ групи концентрація FeNO більше 22,0 мкмоль/л трапляється удвічі частіше, ніж у І клінічній групі (pφ<0,05), що відображує асоціацію процесів алергічного запалення дихальних шляхів та їхнього ремоделінгу. Результати бронхопровокаційної проби з гістаміном свідчать про статистично вірогідно нижчі рівні провокаційної дози та провокаційної концентрації гістаміну, що відповідає значній гіперсприйнятливості бронхів, шанси якої зростають на тлі накопичення ММР-9 в мокротинні: у 27,7 раза для порогової концентрації гістаміну, яка викликала зменшення об’єму форсованого видиху за 1-шу секунду (ОФВ1) на 20% від вихідного (ПК20Г) (ОФВ1) <3,7мг/мл та у 48,8 раза для порогової дози гістаміну (ПД20Г) (ОФВ1) <0,8 мг. Висновки. Підвищення вмісту ММР-9 у надосадовій рідині мокротиння асоціювало з тяжчим перебігом загострень бронхіальної астми в дітей, підвищенням вмісту метаболітів монооксиду нітрогену в крові та легеневому експіраті, виразнішими ознаками гіперсприйнятливості бронхів. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Keywords
