Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Історія (Dec 2023)
Комеморативні практики імперської доби та ранньорадянського періоду на прикладі ювілеїв Д. І. Багалія (спільні та відмінні риси)
Abstract
У статті проаналізовано комеморативні практики на прикладі ювілеїв відомого українського історика, громадського діяча, визначного педагога та організатора науки академіка Д. І. Багалія. Виявлені особливості святкування ювілеїв вченого за часів Російської імперії (1905 та 1910 рр.) та в ранньорадянський період (1927 р.). З’ясовано, що загальною рисою святкування ювілеїв видатного історика стали урочисті заходи (1905, 1910, 1927 рр.) і публікація ювілейних статей, присвячених науковцю (частина з них була надрукована у збірниках 1906, 1912, 1927 та 1929 рр.). Зазначено, що ювілеї Д. І. Багалія у 1915 р. та на початку 1920-х рр. взагалі публічно не святкували, що пояснюється як змінами комеморативних практик, так і складними реаліями того часу: першою світовою та громадянською війнами, бурхливими політичними процесами, які ознаменувалися революціями та розпадом Російської імперії. За часів Російської імперії було прийнято святкувати річниці початку науково-педагогічної діяльності. У радянський час здебільшого ювілеї відзначалися за датою народження. Сімдесятирічний ювілей Д. І. Багалія 1927 р. відрізняється найбільшою кількістю статей про вченого, урочистих засідань та згадок у пресі. Крім того, 1927 р. на його честь було надруковано збірку праць інших науковців, тематично пов’язаних з проблематикою досліджень ювіляра та спогади вченого «Автобіографія: п’ятдесят літ на сторожі української науки». У 1929 р. було опубліковано матеріали святкування 1927 р. Вершиною радянської комеморації вченого стали рішення уряду Української СРР від 26 листопада 1927 р. про видання зібрання творів академіка, перейменування кафедри історії української культури на честь ученого, виділення приміщення для бібліотеки, яку Дмитро Іванович подарував кафедрі, встановлення іменної пенсії. У 1932 р. річницю масштабно не відзначали з двох причин: смерть історика в лютому 1932 р. й активна критика (з 1929 р.) його поглядів за аполітизм. Публікацію у 1932 р. кількох ювілейних статей, присвячених вченому, ми розглядаємо як продовження дореволюційної наукової традиції.
Keywords
