Адміністративно-правова характеристика поняття «мобінгу»

Abstract

У статті досліджується адміністративно-правова характеристика поняття «мобінгу». Розглянуто та проаналізовано юридичну літературу з приводу генезису «мобінг» в українському суспільстві. Шляхом аналізу джерельної бази охарактеризовано поняття «мобінгу» в Україні, який може бути свідомий (навмисний) і несвідомий (стихійний). Визначено, що мобінг – це психологічний терор щодо працівника, який може набувати як грубих, відвертих форм, так і завуальованих форм. Він може бути також виражений у створені коаліцій проти небажаного з точки зору суб’єктів мобінгу – власне, моберів (окремих осіб або, що частіше, компанії переслідувачів) члена колективу, які «працюють» на дезорієнтацію жертви, порушення її душевної рівноваги, підштовхування до ухвалення помилкових рішень у ситуації затяжного стресу, що досягається шляхом спотворення або трансляції адресованих їй двозначних повідомлень, розпускання брудних чуток про особисте життя працівника, що поширюються і на його ділову репутацію тощо. Проаналізовано сутність та соціально – правова природа мобінгу (цькування), що дало змогу стверджувати, що законодавче закріплення «мобінгу» має суттєве значення для антимобінгової програми в Україні. Проте, існують значні недоліки, які обмежують діяльність уповноважених органів для притягнення особи до відповідальності та вірної кваліфікації діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення. Зроблено висновки з приводу того, що Україна зробила великий крок назустріч боротьбі з мобінгом, шляхом запровадження відповідної правової відповідальності, у тому числі й адміністративної. Запропоновано власну дефініцію «мобінгу» як цілеспрясований тривалий (систематичний) психологічий та/або економічний тиск, який застосовується до працівника у межах трудових відносин, з метою завдання певної шкоди працівнику та створення відповідних умов, щоб він звільнився з займаної посади.

Keywords

• мобінг
• насильство
• психологічний тиск
• правопорушення
• права людини