СТЕЙКХОЛДЕРІВСЬКИЙ ПІДХІД У ФОРМУВАННІ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗАСАД УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ

Abstract

У статті розглянуто концептуальні засади управлінського обліку в банках, сформовані під впливом теорії стейкхолдерів. Доведено, що зацікавлені сторони визначають напрямок розвитку концептуальних засад управлінського обліку в банках шляхом окреслення вектору потреб та очікувань від стратегічної діяльності банку, приймання участі у процесах формування управлінських рішень, оцінки, контролю та моніторингу результатів, координування та впровадження стандартів сталого розвитку. Визначено, що концептуальні засади управлінського обліку банків ґрунтуються на фундаментальних принципах ведення бухгалтерського обліку та специфічних функціонально-методичних підходах, що розвиваються під впливом сучасних економічних теорій, фінансових стратегій та світових концепцій розвитку. Систематизовано та згруповано типові інтереси стейкхолдерів банку. Встановлено, що зацікавлені сторони здатні коригувати своїми діями результати діяльності банківських установ, тому ефект від впливу стейкхолдерів на одержаний економічний результат у вигляді створеної стейкхолдерівської вартості має розглядатись банком як об’єкт управлінського обліку. Практична цінність дослідження полягає у можливому використанні запропонованих показників результативності взаємовідносин між банком та стейкхолдерами в управлінській звітності, аналіз якої допоможе визначити фактори створення стейкхолдерівської вартості, відслідкувати ризики й негативні фактори впливу окремих груп зацікавлених осіб на очікувані результати діяльності банку.

Keywords

• банки
• управлінський облік
• концепції
• стейкхолдери
• інтереси
• економічний результат