ШЛЮБОРОЗЛУЧНІ УМОВИ: ОСОБЛИВОСТІ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ДОТРИМАННЯ СЕРЕД УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО НАСЕЛЕННЯ (ДРУГА ПОЛОВИНАXVIII — ПЕРША ПОЛОВИНА ХІХ СТ.)

Abstract

Мета дослідження — проаналізувати особливості законодавчого регулювання шлюборозлучних умов та їхнього дотримання серед українського православного населення другої половини XVIII — першої половини ХІХ ст. Дослідження здійснено на матеріалах процесуально-юридичних, директивно-розпорядчих документів із застосуванням загальнонаукових (аналіз, синтез, конкретизація, верифікація) та спеціально-історичних (критичного аналізу та «деконструкції» джерел) методів. Наведені приклади родинного життя окремих шлюбних пар сприяли «олюдненню» фактологічного матеріалу. Розлогий масив актових документів, застосування різних методологічних підходів в опрацюванні джерел сприяли новому вивченню та осмисленню окремих шлюборозлучних практик у середовищі українських православних парафіян визначеного хронологічного періоду. У результаті дослідження розкрито кілька умов, за яких відбувалося розірвання подружнього життя. Визначено, що за патріархально-патерналістського суспільства заміжні жінки були беззахисні перед проявами чоловічого насилля, що й унеможливлювало реалізацію прав жіноцтва на розлучення. Заслання до Сибіру одного з подружньої пари давало змогу іншому припинити дію шлюбу та створити нову сім’ю. У церковно-статистичній документації такі особи, які виявили бажання повторно вінчатися, мали відповідні позначки. Ключові слова: православна парафіяльна громада, сім’я, судовий документ, цивільне законодавство, шлюборозлучна умова, шлюб.