Типи номінації еклезіонімів Уманщини ХVІІІ–ХІХ ст.

Abstract

У статті визначаються мотиви номінації та структурної будови назв давніх храмів Уманщини ХVІІІ–ХІХ ст. Релігійні споруди протягом свого існування часто зазнавали перебудови та перейменування, тому зазвичай еклезіоніми мали декілька варіантів, навіть у межах одного й того ж документа зафіксовано різноманітні моделі назви конкретного об’єкта. У науковий обіг вперше введено еклезіонімний фактичний матеріал історичної Уманщини та досліджено його структурно-словотвірні та лексико-семантичні особливості в діахронному аспекті. Відповідно до принципу номінації того чи іншого еклезіоніма назви релігійних споруд досліджуваної території поділено на такі підгрупи: 1) еклезіоніми відапелятивного походження (Базиліанський монастир, фарний костел); 2) еклезіоніми відонімного походження. До другої підгрупи відносимо відагіонімні (утворені шляхом трансонімізації агіонімів – імен апостолів, старозавітніх пророків та мучеників, які прославилися святістю свого життя) та відеортонімні назви (утворені від еортонімів – власних назв на позначення церковних свят). Найчастіше церкві давали назву, що відповідала певному релігійному календарному святу, у день якого відбувалося її освячення. Це переважно були дні, на які припадали найбільші свята: Успіння Пресвятої Богородиці, Воздвиження Чесного Хреста, Вознесіння Господнього, Різдва Пресвятої Богородиці та ін. Також багато церков мають імена святих – канонізованих церквою осіб, які були захисниками православ’я, наприклад: церква Петра й Павла, церква Михаїла, церква Андрія.

Keywords

• апелятив
• еклезіонім
• семантична структура