Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Aug 2025)
Право на одяг у практиці Європейського суду з прав людини
Abstract
Стаття присвячена дослідженню питання щодо окремих аспектів забезпечення права на одяг у практиці Європейського суду з прав людини. Вказано, що право на достатній життєвий рівень, складовою якого є право на одяг, не закріплене прямо в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та її протоколах. Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй практиці розширив тлумачення існуючих положень Конвенції таким чином, що окремі аспекти, повʼязані з одягом, можуть опосередковано захищатися в контексті інших прав і свобод людини, таких як заборона катувань (ст. 3), право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8), свобода думки, совісті та релігії (ст. 9), заборона дискримінації (ст. 14) тощо. Зазначено, що в контексті справ щодо ймовірних порушень державою прав, гарантованих статтею 9 (свобода думки, совісті та релігії) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. практику Європейського суду з прав людини можна умовно поділити такі категорії: щодо носіння релігійних символів та предметів одягу приватними особами, носіння релігійних символів та предметів одягу на робочому місці та в освітніх закладах; носіння релігійних символів та предметів одягу працівниками приватного сектору. Вказано, що носіння релігійного символу або предмета одягу в громадських місцях є дією, захищеною статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., проте це право не є абсолютним і має бути збалансоване з законними інтересами інших осіб. Відповідно, широта свободи розсуду, що залишається державі-відповідачу, залежить від контексту, в якому носиться релігійний символ або предмет одягу. Зазначено, що в справах, які стосуються носіння релігійних символів та предметів одягу на робочому місці, Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що держава може вимагати від працівників державних органів утримувалися від носіння помітних релігійних символів та одягу, щоб гарантувати нейтральність державних послуг та рівне ставлення до всіх клієнтів. Охарактеризовано практику Європейського суду з прав людини у цій сфері. Зроблено відповідні висновки.
Keywords