Відправні концепти радянської урбанізації або protos pseudos соцміста

Abstract

Стаття реконструює хибні засади мислимих конструкцій радянської урбанізації, виявляє відправні концепти соцміста в "класичну" добу побудови соціалізму. Автор доводить, що комуністи не прагнули будувати місто для людей - їхній номос волів будувати інкубатори "слухняних людей", "вічних революціонерів", казарми невідомих солдат або бараки відданих "стаханівців". Соцмісто - цілком хибний, навіть зловісний простір, який не передбачений для життя здорового суспільства. Це плід чистого номосу, державного примусу, який зрікся національного досвіду, соціально-економічних законів, прагнень людського єства, руїна комуністичних ідей перманентної революції й мілітаризму праці.

Keywords

• номос
• фісис
• радянська урбанізація
• революція
• тотальна мобілізація
• "слухняна людина"
• хибний досвід