Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Jun 2023)
Абсолютизація прав людини як загроза державності і добробуту суспільства. Частина І. Загальнотеоретичні засади концепції прав людини: критичний погляд
Abstract
Стаття присвячена критичному осмисленню загальнотеоретичних засад концепції прав людини. З’ясовано, що права людини не є «природними і невідчужуваними». Звернуто увагу на той факт, що виникнення поняття прав людини лише в епоху буржуазних революцій в Європі вказує на відсутність у них універсального характеру та насильницький шлях їх утвердження. Вказано, що, враховуючи різноманіття теорій походження держави та основних концепцій сучасної держави, права людини, що тісно повʼязані з лише теорією правової держави і громадянського суспільства, не можуть безапеляційно визнаватися надідеєю та суперцінністю. Зауважено, що історичний досвід буття привілейованих і пригноблених верств населення у домодерну епоху засвідчує, що людина цілком може існувати без формального закріплення всієї повноти її прав, що вказує на обумовленість прав людини факторами історичного розвитку і дає підстави поставити під сумнів тезу про їх «природний, одвічний і невідчужуваний характер». Звернуто увагу на контроверсійність прав людини та навіть суперечність їх абсолютизації основним засадам об’єктивного права. Вказано на той факт, що політичні ідеології (лібералізм, консерватизм, соціалізм) формуються на різних етапах розвитку суспільства та відображають інтереси різних верств населення, а відтак – по-різному оцінюють права людини. Звідси випливає як внутрішня суперечливість концепції прав людини, так і залежність останніх від рівня матеріального і духовного розвитку суспільства і держави. Звернуто увагу на різноманіття уявлень про сутність, зміст та наслідки суспільного договору та певне обмеження «природної свободи» людини в умовах державного буття. Зазначено, що абсолютизація прав людини є наслідком некритичного сприйняття окремих положень теорії суспільного договору, що не тільки не відбиває багатоманітність її положень, але і повністю ігнорує інші теорії походження та основні сучасні концепції держави. Зауважено, що права людини є похідними від рівня матеріального і духовного розвитку суспільства, тож, для адекватного розуміння їх сутності необхідно брати до уваги історичні та загальнотеоретичні закономірності формування та функціонування політико-правових явищ, які засвідчують, що, насправді, обсяг і зміст прав людини у певну епоху напряму залежать від волі держави тощо.
Keywords
