Обмеження академічної свободи у практиці Європейського суду з прав людини

Abstract

Академічна свобода є однією із запорук ро­звитку суспільства як такого, адже вона відіграє критичну роль для наукових досліджень і тех­нічного прогресу. Про важливість академічної свободи свідчить також те, що її згадано у низці актів - від Хартії основних прав Європейського Союзу до Великої хартії європейських універ­ситетів. Значну увагу академічній свободі при­діляє також Рада Європи. Академічна свобода знаходить свій прояв у дослідженнях, викладанні та навчанні. Також окремі дослідники серед складових академіч­ної свободи називають можливість поширювати результати своїх досліджень і зберігати права інтелектуальної власності на них. Академічну свободу прийнято тлумачити і як індивідуальне право, і як право інституцій, яке проявляється у їх можливості бути автономними та провадити незалежну політику. У світлі практики Європейського суду з прав людини академічна свобода є складовою свобо­ди вираження поглядів. Відповідно, обмеження академічної свободи вважаються допустимими у випадку, якщо вони відповідають загальним вимогам трискладового тесту (законність, ле­гітимна мета, пропорційність). Саме ці обста­вини аналізував Європейський суд з прав лю­дини у низці справ, які стосувались академіч­ної свободи. До проаналізованих справ нале­жать Lombardi Vallauri v. Italy, Sorgug v. Turkey, Kharlamov v. Russia, Mustafa Erdogan and Others v. Turkey, Ayuso Torres v. Spain та Kula v. Turkey. Дослідження позицій Суду свідчить, що останній визнає важливість академічної свободи, навіть у випадках, коли проголошуються тези, які ко­гось ображають, бентежать чи викликають обу­рення (наприклад, критика процедури обрання вченої ради, рішення Конституційного суду чи Конституції як такої). Члени академічної спіль­ноти повинні мати змогу долучатись до публіч­них обговорень за напрямками своєї діяльності. При балансуванні права на приватність та ака­демічної свободи важливо врахувати додаткові гарантії, які мають члени академічної спільноти. При цьому, здійснюючи обмеження академічної свободи національні суди повинні враховува­ти так званий «охолоджувальний ефект», який будь-які санкції за висловлювання справляють на загальний стан академічної свободи в дер­жаві.

Keywords

• права людини
• академічна свобода
• практика Європейського суду з прав людини
• свобода вираження поглядів