Психолого-педагогічні й психолінгвістичні засади перспективності і наступності в навчанні рідної мови й розвитку мовлення дітей дошкільного і молодшого шкільного віку

Abstract

Мета. Розкрити зміст принципів перспективності й наступності на дошкільному і початково-шкільному етапах навчання рідної мови; презентувати перспективні напрями мовленнєво-мовної роботи в ЗДО та їх наступної – логічної – продовженості в початковій школі. Методи і методики дослідження. Теоретичні методи (систематичний огляд і тематичний аналіз наукової літератури, узагальнення результатів аналітичної діяльності, дослідницький синтез); емпіричні методи (опитування й анкетування вихователів ЗДО, вчителів початкової школи і батьків, аналіз процесу й змісту навчання рідної мови в ЗДО і першому класі школи). Методика дослідження пов’язана, по-перше, з систематичним оглядом наукових джерел; по-друге, з узагальненням результатів опитування й анкетування; по-третє, зі встановленням логічних зв’язків у навчанні рідної мови й розвитку мовлення, які забезпечують плавний безболісний перехід дітей із ЗДО в школу й забезпечують їхній поступальний висхідний мовленнєво-мовний розвиток. Результати. Гармонійний перехід дітей із ЗДО у школу відбувається тоді, коли підготовка дошкільників у навчанні мови здійснюється в чотирьох напрямах: (1) практична мовна підготовка (мовно-чуттєва), пов’язана з емпіричним (неусвідомленим, ненавмисним, мимовільним) аналізом і емпіричними узагальненнями в мові; (2) мовленнєва підготовка – розвиток навичок усного мовлення й навичок вербального сприйняття і розуміння мовлення оточуючих людей (аудіювання); (3) метамовна підготовка (когнітивно-об’єктивувальна); (4) мовленнєво-діяльнісна підготовка (комунікативно-рефлексивна) – початковий розвиток мовленнєвих умінь, пов’язаних з усвідомленим аналізом мовленнєвих явищ, розвитком рефлексії (роздумів) дитини над власним мовленням.

Keywords

• перспективність, наступність, навчання мови, розвиток мовлення, діти дошкільного віку, діти молодшого шкільного віку.