Хірургія дитячого віку (Dec 2023)
Ефективність і безпечність безперервного внутрішньовенного введення лідокаїну як компонента інтраопераційного знеболювання та післяопераційної інтенсивної терапії при обширних резекціях печінки
Abstract
Мета - підвищити ефективність і визначити безпечність інтраопераційного знеболювання та післяопераційної інтенсивної терапії при обширних резекціях печінки внутрішньовенним (в/в) введенням лідокаїну порівняно з традиційним знеболюванням і застосуванням епідуральної анестезії (ЕДА). Матеріали та методи. Обстежено та проаналізовано 108 хворих віком від 18 років, яким виконували обширну резекцію печінки. Досліджених хворих залежно від вибору інтра- і післяопераційного знеболювання стратифіковано в три групи: І група (22 пацієнти) - в/в введення лідокаїну + традиційне інтра- та післяопераційне знеболювання, ІІ група (73 хворі) - ЕДА в торакальному відділі хребта + традиційне інтра- та післяопераційне знеболювання, ІІІ (13 пацієнтів) група - контрольна, у якій застосовували тільки традиційне інтра- та післяопераційне знеболювання. Вірогідність відмінностей оцінено за допомогою t-критерію Стьюдента, непараметричного U-критерію Манна-Вітні, критерію χ2 Пірсона. Результати. Концентрація лідокаїну в крові за 2 години після операції була вищою в II групі (2,37±1,08 мкг/мл) порівняно з I групою (1,84±1,16 мкг/мл). Величини за 14 год після втручання практично не відрізнялися (2,62±2,56 мкг/мл - у І групі, 2,85±1,25 мкг/мл - у II групі). У поодиноких випадках вміст місцевого анестетика перевищував токсичний рівень без відповідної клінічної симптоматики. Призначення лідокаїну в/в приводило до зменшення інтенсивності болю протягом чотирьох діб після операції практично в 1,5 раза, епідуральним шляхом - в 1,5-2 раза порівняно з традиційним підходом до знеболювання, а також супроводжувалося подовженням часового проміжку до першого введення наркотичного анальгетика з 86,9±68,2 хв до 394,3±666,5 хв і 553,2±52,8,5 хв, відповідно. Зміна шляху введення місцевого анестетика з епідурального на в/в приводила до зменшення об’єму інфузійної інтраопераційної терапії з 9,4±2,5 мл/кг/год до 7,4±1,3 мл/кг/год, а також до редукції дози використаного норадреналіну для ліквідації гіпотензії в 1,3 раза. Призначення лідокаїну послабляло інтенсивність синдрому системної запальної відповіді, що проявлялося редукцією концентрації IL-1, IL-4, IL-10 порівняно з багатокомпонентним знеболюванням без статистичної різниці з епідуральним шляхом введення препарату. Висновки. Застосування лідокаїну як ад’юванту традиційного інтра- і післяопераційного знеболювання обширної резекції печінки зменшує інтенсивність болю, ступінь синдрому системної запальної відповіді. Зміна методу застосування лідокаїну з епідурального на в/в приводить до стабільнішого інтраопераційного кровообігу, редукції об’єму інфузійної терапії та потреби в симпатоміметичній підтримці без збільшення концентрації в крові, а в запропонованій методиці є привабливою альтернативою епідуральному знеболюванню. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Keywords
