Українознавство (Dec 2020)
«…Оперезалися рушниками…»: незвичний обряд покозачення в роки Хмельниччини з погляду християнської теології
Abstract
У статті на підставі документальних джерел і текстів Священного Писання доводиться існування на території Дубенщини в роки Хмельниччини незвичного обряду покозачення, частиною якого було підперезання покозачених рушниками; зроблено спробу з’ясування його генези і внутрішньої сутності. Відзначено, що ключем до розуміння проблеми є сприйняття рушника не лише як утилітарної, але й сакральної речі, яка відповідно до цього є невід’ємним елементом низки релігійних обрядів. Підкреслено консолідуючу роль релігійного чинника, який мав надстанове значення, в житті українського соціуму середини XVII ст., а також його провідну роль у світській риториці козацької адміністрації, спрямованій на вирішення поточних завдань козацько-селянсько-міщанського повстання. У зв’язку з цим прослідковано всі випадки використання рушників у текстах Старого і Нового Заповітів, віднайдені свідчення проаналізовано і зіставлено з текстами українських літописних джерел та виявлено майже повний збіг біблійних і літописних сюжетних ліній. На цій підставі зроблено висновок про те, що пов’язування покозаченими рушників було не помилковою і не випадковою, а абсолютно свідомою дією, елементом таємного обряду, розробленого в середовищі місцевого освіченого українського священства та інспірованого до народного середовища з метою його мобілізації до активної збройної боротьби та підтримання високого бойового духу. Частково реконструйовано цей обряд.
Keywords
