МОТИВ ФІТОМЕТАМОРФОЗ У ТВОРЧОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ТА ОВІДІЯ
Abstract
Вступ. Дослідження присвячено зіставному аналізу мотиву фітометаморфоз у поемі Овідія "Метаморфози" та трьох романтичних баладах Тараса Шевченка з метою встановлення спільних характеристик функціонування й з'ясування причин і авторських особливостей використання зазначеного мотиву. Незважаючи на поширений погляд, що сюжети аналізованих балад Тараса Шевченка навіяні літературним мистецтвом європейських романтиків і національними фольклорними мотивами, у роботі обстоюється раціональність проведення аналогій між використанням мотиву фітометаморфоз у поемі Овідія та баладній творчості українського поета. Методи. Під час написання наукової розвідки застосовувався комплекс лінгвістико-літературознавчих методів – описового, зіставного, міфопоетичного, лінгвокультурологічного, функціонального, психоаналітичного. Результати. Визначені паралелі, а також авторські особливості у використанні мотиву перетворення у фабулі про Аполлона і Дафну, викладеній у "Метаморфозах" Овідія, і баладі "Тополя" Тараса Шевченка. Причиною формозміни в обох творах виявлено порятунок героїнь від загрозливих обставин життя. Встановлено, що головна поетична функція прийому метаморфоз у баладах "Тополя" та "Коло гаю в чистім полі" полягає в пом'якшені трагічної кінцівки оповіді. Проаналізовано причини флорометаморфоз у відповідних сюжетах поеми Овідія та баладі Тараса Шевченка "Лілея", встановлено спільні семантико-функціональні риси зазначеного мотиву в зіставлюваних творах. Зауважено багато подібностей, пов'язаних із використанням мотиву фітометаморфоз, у поемі Овідія та українському фольклорі. Висновки. На основі проведеного дослідження були сформульовані загальні підсумкові тези щодо генези, функцій та авторських особливостей використання мотиву метаморфоз у баладній творчості Тараса Шевченка та поемі Овідія "Метамофрози".
