Аналітично-порівняльне правознавство (Nov 2023)
Системна криза сучасного міжнародного екологічного права
Abstract
У статті розглянуте питання складного кризового стану у сфері міжнародно-правового опосередкування природоохоронної діяльності, зумовленого віроломним нападом країни-агресора на територію України, що показало повну неспроможність усталеної моделі міжнародного права, включаючи його організаційно-інституційну складову, протистояти планам агресора через примусове припинення воєнних дій, що випливає з прямого функціонального призначення Організації Об'єднаних Націй як головного світового миротворця. Передусім здійснено термінологічний екскурс у формування назви галузі міжнародного права, яка забезпечує правову охорону навколишнього середовища, що характеризується відсутністю уніфікованого понятійно-категорійного апарату, де поряд з міжнародним правом навколишнього середовища застосовуються назви міжнародного екологічного, міжнародного природоохоронного та міжнародного енвайро- нментального права. Зроблено авторський висновок про доцільність остаточного зупинення на універсальному найменуванні міжнародного екологічного права. Проведений аналіз дав змогу встановити, що агресор порушив практично всі існуючі галузеві принципи міжнародного екологічного права, крім принципу неприпустимості радіоактивного зараження навколишнього середовища, який також перебуває під повсякчасною загрозою порушення. Відсутність дієвого механізму захисту прав та інтересів суб'єктів міжнародного екологічного права проілюстровано на прикладі низки міжнародних документів, зокрема Конвенції про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище, Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок, Конвенції про ядерну безпеку і Угоди між Україною та Міжнародним агентством з атомної енергії про застосування гарантій у зв'язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї.
Keywords