ВИЗНАЧЕННЯ ОПОРУ ЗАЗЕМЛЮВАЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ ПІДСТАНЦІЙ 330(220) кВ

Abstract

В електроенергетиці України основними системоутворюючими об'єктами є лінії електропередачі та підстанції з розподільними пристроями 330(220) кВ. Найбільш потужними джерелами небезпеки на підстанціях є короткі замикання на шинах, прямий удар блискавки або спрацювання обмежувачів перенапруги і розрядників. Метою статті є вдосконалення способу визначення опору заземлювального пристрою підстанцій з відкритими розподільними пристроями 330(220) кВ, спрямованого на підвищення точності з урахуванням найбільш впливових незалежних факторів. Для проведення досліджень використовувалися положення теорії планування експериментів, теорія електричних кіл, математичне моделювання в пакеті Grounding 1.0, LiGro та Microsoft Excel. У роботі наведено результати багатофакторних експериментів задля визначення залежності опору заземлювального пристрою з рівномірною сіткою від його площі, розміру чарунки сітки, периметра поперечного перерізу заземлювачів, еквівалентного питомого опору ґрунту, струму короткого замикання та глибини залягання сітки. У роботі отримала подальший розвиток методика визначення параметрів заземлювальних пристроїв підстанцій 330(220) кВ, спрямована на забезпечення нормованих значень опору заземлювального пристрою та напруги на заземлювальному пристрої з використанням формул, отриманих за результатами багатофакторних експериментів. Отримані в роботі результати надають змогу забезпечити зменшення ймовірності пошкодження ізоляції кабелів 6-10 кВ, а також кабелів вторинних кіл від низькочастотних та високочастотних (імпульсних) напруг у разі стікання в заземлювальний пристрій великих струмів в режимі однофазного замикання на землю в електричних мережах з заземленою нейтраллю. Бібл. 9, табл. 2, рис. 6.

Keywords

• підстанція
• заземлювальний пристрій
• опір заземлювального пристрою
• напруга на заземлювальному пристрої
• повний факторний експеримент