Психолінгвістика (Apr 2018)
Cтруктура процесу засвоєння студентами візуально-семантичного образу ієрогліфу
Abstract
У статті розкривається структура процесу засвоєння студентами лінгвістичних факультетів візуально-семантичного образу ієрогліфу при опануванні ними ієрогліфічної мови. Пояснюються специфічні розбіжності між абетковим та ієрогліфічним письмом, які полягають у незвичній знаковій структурі ієрогліфічного письма, відмінностях взаємозв’язків графічних та фонематичних його компонентів,скороченістю ланцюга інтерпретації смислу до «знак – значення», на відміну від фонематичного письма, де графічна номінація та шлях інтерпретації смислу будується за принципом «звук – буква (комбінація букв) – значення».Обґрунтовується вибір образу як формату знань. Пояснюється, що образ застосовується у випадках можливої концептуалізації, зберігання, обробки і передачі знання, заснованого на спільності ознак предметів при їх порівнянні. Джерелом розуміння ієрогліфічної писемності студентами у даному форматі є існуюча вже у них картина світу предметів та явищ (закріплена у власному досвіді), лексичний запас знань рідної мови, знання інших мов тощо. Описується процес психічного відображення при створенні образів, представленого трьома рівнями психічної організації людини: сенсорно-перцептивним, рівнем уявлень та вербально-логічним рівнем. Пропонується визначення візуально-семантичного образу ієрогліфу як інтегрального продукту візуального сенсорного сприйняття усіх графічних елементів формальної структури ієрогліфу, предметного уявлення про нього (закріпленого в образній пам’яті) та понятійного (смислового) відображення, закріпленого значенням. Структура візуально-семантичного образу представлена знаком (графічними елементами ієрогліфу); предметом (явищем), який він передає; значенням (загальноприйнятим, словниковим світом мови), особистісним смислом (суб’єктивним значенням) та чуттєвою тканиною як спеціальним перцептивним вимірюванням, що наділяє образ специфічними ознаками. Представлено схему та описано механізм процесу засвоєння візуально-семантичного образу ієрогліфу як письмового знаку, що має образно-логіко-символічний характер і містить значення тієї мовної одиниці, яку він записує. Робиться висновок, що ефективність засвоєння ієрогліфічного письма студентами мовного вишу відбувається шляхом набуття суб’єктом навчання навику формування візуально-семантичного образу, його збереження та відтворення, але не зводиться лише до процесів пам’яті і включає більш широкий діапазон когнітивних процесів: сприйняття, уяву, образне та понятійне мислення, мовлення, особистісні когнітивні стратегії засвоєння нового тощо.
Keywords
