Актуальні питання суспільних наук та історії медицини (Sep 2015)
Політика США щодо регіону Перської затоки під час адміністрації Дж. Буша-старшого / US POLICY IN PERSIAN GULF DURING GEORG H. W. BUSH PRESIDENCY
Abstract
Павлюк О. И. Политика США в отношении региона Персидского залива при администрации Дж. Буша-старшего. В начале 1990-х гг. международные отношения характеризовались многочисленными изменениями мирового порядка и окончанием длительного противостояния двух сверхдержав. Президент Дж. Бушстарший, который пришел к власти в 1989 г., был вынужден бороться с этими резкими изменениями мироустройства. В регионе Ближнего и Среднего Востока 41-му Президенту США пришлось адаптировать свою внешнюю политику, чтобы она соответствовала новому мировому порядку. Администрация Дж. Буша столкнулась с первым полномасштабным международным кризисом после окончания холодной войны летом 1990 г., когда Ирак вторгся в соседней Кувейт. Другой региональный лидер – Исламская Республика Иран была ослаблена политически и экономически, поскольку значительно пострадала после войны 1980-88 гг. Основным вектором внешней политики США на Среднем Востоке, таким образом, было сдерживание попытки Саддама Хусейна укрепить свою роль лидера в регионе, используя противоречия между Ираном и Ираком в Персидском заливе. Ключевые слова: внешняя политика США, Персидский залив, Ирак, Иран, Война в Персидском заливе 1991 г., администрация Дж. Буша-старшего. Павлюк О. І. ПОЛІТИКА США ЩОДО РЕГІОНУ ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ ПІД ЧАС АДМІНІСТРАЦІЇ ДЖ. БУША-СТАРШОГО На початку 1990-х рр. міжнародні відносини характеризувались численними змінами світового порядку та закінченням довготривалого протистояння двох наддержав. Президент Дж. Бушстарший, який прийшов до влади в 1989 р., був змушений боротися з цими різкими змінами світоустрою. У регіоні Близького та Середнього Сходу 41-му Президенту США довелося адаптувати свою зовнішню політику, щоб вона відповідала новому світовому порядку. Американська присутність на Середньому Сході дуже віталась монархіями регіону, які після Ірано-іракської війни побоювались за свою безпеку. Сполучені Штати за адміністрації Дж. Буша-старшого, в свою чергу, охоче підтримували співпрацю з монархіями регіону, оскільки як і раніше вбачали в революційному Ірані серйозну загрозу для своїх інтересів в Перській затоці. Основною країною постачання нафти в США та західні країни став Ірак. Крім того він представляв великий ринок для експорту західних країн, зокрема зерна з США, озброєння та техніки з Франції та Німеччини. Ірак також мав велике значення для підтримання миру на Близькому і Середньому Сході, оскільки відіграв важливу роль у підтримці історичного визнання Організацією визволення Палестини права Ізраїлю на існування в листопаді 1988 р. та підтримав мирне врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту. В той час серед міжнародного співтовариства широко була поширена думка, що С. Хусейн став на більш поміркований шлях, хоча, в ретроспективі це було прийняття бажаного за дійсне. Аміністрація Дж. Буша зіткнулась з першою повномасштабною міжнародною кризою після закінчення холодної війни влітку 1990 р., коли Ірак вторгся у сусідній Кувейт. Інший регіональний лідер – Ісламська Республіка Іран була слабка, оскільки значно постраждала після війни 1980-88 рр. Основним вектором зовнішньої політики США на Середньому сході, таким чином, було стримування намагання С. Хусейна зміцнити свою роль лідера в регіоні, використовуючи протистояння між Іраном та Іраком у Перській затоці. Ключові слова: зовнішня політика США, Перська затока, Ірак, Іран, Війна у Перській затоці 1991 р., адміністрація Дж. Бушастаршого.
