Проблеми Законності (Dec 2022)
Правова культура суспільства в умовах європейської інтеграції
Abstract
В умовах національно-культурного відродження України, орієнтації на побудову демократичної, правової держави та демократичного суспільства, що повертається в сім’ю європейських народів, важливого значення набуває проблема правової культури. Мета статті полягає в контекстуалізації та впорядкуванні уявлень про феномен правової культури. «Правова культура» – це відносно новий термін, уведений у науковий обіг в останній третині ХХ ст. Це не означає, що питання та процеси, для пояснення яких його вживають, виникли нещодавно. Навпаки, правова культура як правовий феномен існувала з моменту виникнення права і держави, набуваючи нового звучання щоразу, коли трансюрисдикційне право стикається з правом певних утворень (етнічні групи, царства, національні держави), зумовлюючи формування спочатку передправового порядку, потім – правового порядку і зрештою – правової системи. Структурні елементи правової культури (інституційні та інтелектуальні) не є історичними константами, а змінюються з плином часу. Отже, правова культура до певної міри є і статичною, і динамічною. Правова культура формується під впливом різних історичних подій та процесів у суспільстві, регіоні та світі. Разом вони формують основу правової культури, яка надає їй статичного характеру. З огляду на те, що під час функціонування суспільства та держави, їх взаємодії з іншими державами постійно набувається новий досвід, правова культура повсякчас зазнає певних (істотних або неістотних) змін (що охоплюють правову культуру в цілому або окремі її елементи), і це надає їй динамічного характеру. На розвиток правової культури впливає зв’язок між мовами та правовими системами, особливо в процесі правової інтеграції, а також проблеми, які постають при спробі перекладу юридичних документів з однієї мови на іншу. Цінність поняття «правова культура» полягає в тому, що воно допомагає краще зрозуміти право в дії, його втілення в інституційних та у схожих із ними практиках, адже ідеї й очікування від права та правових інститутів, які забезпечують його функціонування, часто ставляться під сумнів і можуть змінюватися у процесі зіткнення з іншими, конкуруючими ідеями, очікуваннями і практиками, пов’язаними з правом. Правокультурний підхід допомагає нам зрозуміти, як національні правові культури реагують на поточні зміни, і шляхом зіставлення минулих та сучасних процесів виокремити ті фактори і механізми, які запускають або стримують зміни в правовій сфері.
Keywords
