Національно-визвольна боротьба державного центру УНР в екзилі й ідеологія «непередрішенства» у 1950-х роках

Abstract

У статті розглядається політика Державного центру Української Народної Республіки щодо міжнародних та іноземних об’єднань й інституцій у 50-х роках ХХ ст. Встановлено, що ведення діяльності спрямованої на розвал СРСР і відновлення незалежності України супроводжувалося потужними ідеологічними суперечками як всередині української політичної еміграції, так й у відносинах з міжнародними партнерами. Відстежується еволюція ставлення американських урядових і приватних чинників до проблем неросійських народів СРСР та їх права на самовизначення. Якщо для урядових інституцій США та більшості російських еміграційних центрів головним в антибільшовицькій діяльності було зруйнування «імперії зла», то для українців та їх союзників не менш важливим було відновлення суверенітету їх держав. Ідеологічний концепт «непередрішенства», який сповідувався певними національними визвольними центрами (насамперед, російськими) та партнерами із Американського комітету визволення від більшовизму, став тим «вододілом», який тривалий час стримував інтегрування українського еміграційного співтовариства до роботи в «Інституті вивчення СРСР» та на радіо «Визволення».

Keywords

• дц унр в екзилі, американський комітет визволення від більшовизму, «непередрішенство», радіо «визволення» / «свобода»