ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
Abstract
У статті проаналізовано наукові підходи до визначення та структури соціальної та комунікативної компетентностей, запропоновано авторські визначення цих понять, а також поняття комплексної компетентності – соціально-комунікативної. Встановлено, що проблема формування соціально-комунікативної компетентності є предметом досліджень психології та педагогіки, комунікативної лінгвістики, психолінгвістики, етнолінгвістики, теорії комунікації. Дослідники вважають соціально-комунікативну компетентність однією із найважливіших для життя в соціумі. Однак на сьогодні проблема комплексного дослідження формування соціально-комунікативної компетентності у майбутніх офіцерів пенітенціарної служби у процесі вивчення гуманітарних дисциплін не вирішена повною мірою. З’ясовано, що увага до проблеми формування соціально-комунікативної компетентності майбутніх офіцерів пов’язана з низкою суспільно-політичних змін, методів управління, розширенням сфери людських контактів, швидкістю інформаційних обмінів та підвищенням ролі міжособистісної взаємодії. Важливість професійної гуманітарної підготовки майбутніх офіцерів обумовлена тим, що вони здійснюють управління персоналом пенітенціарної служби, мають справу з представниками різних світоглядів. Установлено, що формування соціально-комунікативної компетентності майбутніх офіцерів – це науково обґрунтована система організації і стимулювання пізнавальної діяльності студентів щодо якісних змін усіх компонентів їх соціально-комунікативної компетентності. На підставі наукових визначень, запропоновано авторську інтерпретацію поняття “соціально-комунікативна компетентність” – це професійно важлива властивість, що охоплює соціально-комунікативні знання, уміння, базові ціннісні орієнтації та особистісні якості, необхідні для ефективної міжособистісної взаємодії фахівців пенітенціарної служби.
Keywords
