МІЖНАРОДНІ РЕЗЕРВИ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ: КРИТЕРІЇ АДЕКВАТНОСТІ ТА НАГРОМАДЖЕННЯ

Abstract

Дослідження присвячене визначенню структури міжнародних валютних резервів центральних банків із погляду критеріїв адекватності та нагромадження. Автори доводять, що режим обмінних курсів не є нейтральним до політичних режимів. Автократії більше тяжіють до фіксованоорієнтованих режимів обмінних курсів, а демократії навпаки – до плаваючих валютних курсів. Із цим також пов’язана проблема незалежності центральних банків. Авторами проведене дослідження еволюції метрик, за допомогою яких оцінювали адекватність валютних резервів. Визначено особливості показників оцінки валютних резервів (критерії Редді, Гвідотті-Грінспена, ARA), які акцентують увагу на питанні врахування потоків капіталу у визначенні адекватності резервів та їх гіпертрофії. Наведено переваги критерію ARA, що проявляються в прагненні країн нагромаджувати валютні резерви із завбачливою метою. Розбіжності в оцінці обсягу та структури валютних резервів полягають у високій волатильності глобальних потоків капіталу, що породжує феномен «завеликих переливів капіталу». Проаналізовано теоретичні підходи, що пояснюють процес нагромадження валютних резервів. Зокрема, ухиляння від структурних реформ, «новий» або монетарний меркантилізм, фінансовий меркантилізм, завбачливе та конкурентне нагромадження. В Україні, наприклад, існує попит на структурні реформи, але політичний ліміт часового горизонту часто є перешкодою на шляху їх ефективного впровадження. Акцентовано увагу на питанні незалежності центральних банків у розрізі політичних режимів, що проявляється в особливостях структури та нагромадження валютних резервів. Оригінальність статті обумовлена необхідністю визначення нових теоретичних підходів щодо оцінки адекватності валютних резервів з огляду на політичний устрій, що визначає режим обмінних курсів та дизайн інститутів макрофінансової стабільності.

Keywords

• центральний банк
• валютні резерви
• політичні режими
• зовнішні шоки
• обмінний курс
• COVID-19