Аналітично-порівняльне правознавство (Feb 2023)
До питання про квазіспоживчий характер відносин із надання адміністративних послуг у сфері будівництва
Abstract
В статті досліджують проблеми цифровізації публічних послуг з точки зору їх споживчого характеру. Виокремлено ознаки споживчих відносин через призму адміністративних послуг у сфері будівництва на сучасному етапі цифровізації надання таких послуг та розвитку концепту сервісної держави, що визначено через взаємодію інститутів публічної влади та суспільства, що ґрунтується на ефективному наданні публічних послуг, можливості делегування функцій з надання публічних послуг приватному сектору. Вказується на певну схожість концепту послуги в межах публічно-сервісної діяльності та цивільних правовідносин, що дозволяє нам надалі визначити можливість поширення захисту прав споживачів (або ж його складових) на адміністративні відносини у сфері будівництва. Охарактеризовано такі ознаки споживчих відносин, що притаманні, в тому числі, адміністративним відносинам у сфері будівництва (вольовий характер (мета), сфера захисту інтересів суспільства, підстави виникнення, оплатність, перелік специфічних прав та обов’язків споживача). Щодо окремих з них зроблено застереження, зважаючи на специфіку досліджуваних послуг. Сервісність чи певну клієнтоорієнтованість держави через призму споживчого характеру таких відносин продемонстровано через призму соціальної спрямованості її цілей, результативності для об’єкта управління, ефективності адміністративних послуг, прозорості адміністративних процедур, створення комфортних умов для отримання таких послуг. Обґрунтовано, що особливістю публічно-сервісної держави в контексті споживчого характеру адміністративних послуг має стати запровадження стандартів та регламентів надання публічних послуг, використання технології «одного (або єдиного) вікна» при взаємодії з державою. Крім того, окремі норми законодавства про захист прав споживачів мають знайти своє місце в законодавстві про адміністративні послуги в частині інформації про них та їх якості, а також, ймовірно, способів захисту одержувачів таких послуг як потенційно слабшої сторони правовідношення порівняно з державною системою. Зазначається про неможливість повного співставлення досліджуваних відносин із споживчими, оскільки законодавство про захист прав споживачів регулює спеціальне коло відносин, яке поширюється виключно на суб’єктів підприємницької діяльності і споживачів-фізичних осіб, а адміністративні послуги в сфері будівництва, в свою чергу, в преважній більшості надаються суб’єктами владних повноважень, а одержувачами таких послуг бути як фізичні, так і юридичні особи. Зроблено висновок, що мова має йти про квазіспоживчі відносини, зважаючи на їх зміст та мету.
Keywords
