Кіберсквотинг як порушення права інтелектуальної власності

Abstract

В науковій статті було проведено дослідження правових засад кіберсквотингу в Україні, норм чинного законодавства України та ЄС в сфері антикіберсквотигу та юридичної доктрини. Кіберсквотинг став однією з найсерйозніших проблем, з якою стикаються компанії, що працюють із споживачами. Він полягає в недобросовісній реєстрації, продажі або використанні доменного імені чужої торгової марки з наміром отримання прибутку. Шахраї часто використовують найпоширеніші помилки в написанні доменних імен, торгову марку і колірну схему існуючих компаній, щоб ввести споживачів в оману. Міжнародні методи боротьби вибудовують ефективну стратегію, яка дозволяє перешкоджати більшості порушень у майбутньому, однак інновації у системах відстежування та перешкоджання порушень все ж потребують подальшого вдосконалення, оскільки їхню дію важко обмежити виключно рамками конкретного порушення. Провівши аналіз UDRP як процедури можна прийти до висновку, що вона містить не тільки норми, матеріальні і процесуальні, а й є автономним джерелом регулювання, що надає цій процедурі позадержавних характер. На підставі проведеного дослідження для України автори статті пропонують прийняття антикіберквотингового законодавства, яке значною мірою вирішило б проблеми, викликані спробами адаптувати традиційні правові принципи без шкоди та з цілковитим їх збереженням. У законі слід чітко закріпити право власників доменних імен на стягнення збитків з будь-якого, хто реєструє і просуває доменне ім'я, що належить іншій компанії, з метою його подальшого перепродажу. Крім цього, необхідно вдосконалити наявну позасудову систему захисту в сфері захисту від кіберсквотингу, зокрема розмістивши на офіційному сайті графу з алгоритмом захисту при здійсненні досудового розслідування, яка б значно зменшила кількість відповідних позовів.

Keywords

• кіберсквотинг
• доменне ім'я
• антикіберквотингове законодавство
• інтелектуальна власність
• порушення