ПЕРЕЖИВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ТА ДЕПРЕСІЇ У СТУДЕНТСЬКОМУ ВІЦІ

Abstract

У статті теоретично проаналізовані емоційне вигорання та депресивний стан, проведене емпіричне дослідження їх взаємозв’язку. Коротко прослідковано історію дослідження вигорання у психології, починаючи з часу його появи та витлумачення, організації системних досліджень, поширення за межі «допомагаючих» професій. Виявлено, що емоційне вигорання найчастіше розуміється як механізм психологічного захисту у формі редукції емоційних переживань у відповідь на психотравмуючий вплив чи наслідок тривалої дії стресу, коли вичерпуються енергетичні можливості та психофізичні ресурси людини. Показано, що в психології виділені структура вигорання, групи його симптомів і сфери життєдіяльності людини, невідповідність між якими та функціонуванням у них людини збільшує ймовірність її вигорання. Зазначено, що серед симптомів процесу емоційного вигорання переживанню депресії вчені приділяють особливу увагу, виявлені основні відмінності між цими феноменами та розуміння депресивного стану як реакції на психотравмуючу ситуацію і його проявів і симптомів у психології. Констатується, що реактивну депресію можуть викликати різні ситуації, що різко порушують плин життя людини, руйнують її життєві цілі, цінності та сенс, є особистісно значимими. Зроблено висновок про те, що одночасний прояв у людини емоційного вигорання та депресивного стану не є свідченням наявності причинно-наслідкового зв’язку між ними, проте кореляційні зв’язки між ними існують; що переживання людиною емоційного вигорання та/чи депресивного стану пов’язане з певними особистісними характеристиками, особливостями самоставлення, локусом контролю та сприйняттям життя.

Keywords

• вигорання, реактивна депресія, стрес, емоційне виснаження, деперсоналізація, редукція персональних досягнень.