Літературна казка як предмет філософського аналізу: структуралістські та постструктуралістські виміри

Abstract

Досить часто дослідження казкової форми в контексті філософії оцінюється в якості примхливої забаганки інтелектуала-філософа, який прагне встановити справедливість та рівновагу в розподілі дослідницької уваги між всіма сферами людського існування. Варто визнати, що подібні твердження, особливо в контексті нашого сьогодення, є банальними і навіть безглуздими. Казка, яка є концентрацією множинності прихованих функцій, радше може бути розглянута як симптоматика чи рецептура від тяжких “захворювань contemporary”. Якщо, симптоматика казкової форми свідчить про всі ті трансформації та зміни пріоритетів сьогодення, які вимірюються ціннісною шкалою, то рецептура виявляється в запрошенні до світу чарівних сюжетів, які примушують до розуміння тієї ж таки жорстокої реальності. В даній статті казкова структура аналізується на основі розгляду праць теоретиків структуралізму та постструктуралізму, які висвітлюють проблематику філософського обґрунтування казкової форми та її місця в гуманітаристиці. Розглянуто проблеми народної та літературної казки, а також авторства та смислу казки

Keywords

• “чарівна казка”
• смисл
• автор
• “народна мудрість”
• клішована форма
• літературний простір
• бажання
• “déracinée”
• “désir”