СУБКУЛЬТУРА ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ВИТРАТИ НА ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВ НА РИНКАХ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

Abstract

Метою дослідження є з’ясування, яким чином співвідносяться ризики діяльності в тіньовому та офіційних секторах економіки і як це впливає на калькуляцію економічних агентів щодо очікуваної ставки дохiдності на капітал. Показано, що високі податкові ставки, неякісне економічне законодавство та слабкість державних інституцій лише частково пояснюють феномен високої частки тіньової економіки у багатьох країнах, які належать до ринків, що розвиваються. Значний пласт причин цього криється у специфічній субкультурі тіньового бізнесу, яка не передбачає запровадження чітких, справедливих і прозорих стандартів корпоративного управління, зрозумілих для всіх правил гри. Визначено, що високі локальні ризики вимагають високу очікувану ринкову премію за ризики, яку неможливо реалізувати повністю, працюючи в рамках офіційного сектору. Тому тіньова бізнес-активність здебільшого сфокусована на виведенні доходів у тінь. Наслідком цього є тінізація плати за інвестований капітал (costofequity). Обґрунтовано, що індикатором підвищених ризиків у офіційному секторі порівняно із тіньовим є наявність від’ємного кореляційного зв’язку між часткою тіньової економіки та капіталізацією лістингових компаній в окремих країнах. Тіньова економіка суттєво впливає як на капіталізацію фондового ринку, так і на ризики, що визначають плату за капітал. Для країн із високим рівнем тіньової економіки характерні низькі значення капіталізації лістингових компаній і високі значення премії за локальні ризики. Доведено, що, окрім безпосередньої шкоди у формі недоотриманих податкових платежів та надходжень у соціальні фонди, негативним наслідком тіньової економічної активності є ефект витіснення офіційної економічної діяльності та деформація структури економіки. Для аналізу причин високої частки тіньової економіки базову модель ухвалення рішень щодо тінізації доходів розширено шляхом введення двох додаткових параметрів: прямих витрат корупції та альтернативних витрат, що виникають під дією ефекту витіснення. За результатами аналізу визначено, що за певних обставин ризики діяльності у тіньовому секторі є нижчими, ніж в офіційному, відповідно, очікувана інвесторами норма дохідності вкладень також буде нижчою. У модель розрахунку очікуваної ставки витрат на власний капітал запропоновано ввести додатковий параметр — надбавку за ризики тінізації доходів. За логікою субкультури тіньової економіки, діяльність у тіньовому секторі є менш ризиковою, ніж ведення бізнесу в офіційному секторі. Зроблено висновок, що переведення доходів у тіньовий сектор є способом мінімізації ризиків корупції, політичних, кримінальних і валютних ризиків. Таким чином, ризики офіційної плати за капітал є нижчими, ніж ризики тінізації доходів, а надбавка за ризик набуває від’ємного значення. Це означає, що очікувана тіньова дохідність (плата за капітал) буде нижчою за офіційну. Від’ємна надбавка за ризик тіньової бізнес-активності пояснюється тим, що ризики, пов’язані з дією ефекту витіснення, є вищими, ніж ризики, пов’язані з можливими штрафами за приховування тіньових доходів

Keywords

• тіньова економіка
• витрати на власний капітал
• модель Allingham —Sandm
• премія за ризик
• капіталізація фондового ринку