Типові і зразкові справи в адміністративному судочинстві: ознаки та особливості розгляду

Abstract

Нині інститут типових і зразкових справ представлений нормами лише одного із національних процесуальних законів ‒ нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Це повністю виправдано. Адже ймовірність виникнення аналогічних правових спорів між приватними особами та суб’єктами владних повноважень є надзвичайно високою. Носії владних повноважень застосовують одні й ті ж норми права стосовно широкого кола осіб. Таке застосування може ґрунтуватися на помилковому сприйнятті загальнообов’язкових правил, внаслідок чого права приватних осіб можуть бути порушені або їх реалізація може зазнати обмежень. Крім цього у більшості випадків спори, що належить розглядати за правилам адміністративного судочинства, потребують якнайшвидшого вирішення. Звернення до інституту типових та зразкових справ дозволяє забезпечити необхідну оперативність: рішення у зразковій справі дає орієнтири, на які суддя, що розглядає типову справу, повинен обов’язково зважати. Іншими словами, суддя фактично отримує «компетентну рекомендацію», відповідно до якої він зобов’язаний вирішити справу, що характеризується ознаками типовості. Останнє переконує в тому, що, за задумом національного законодавця, інститут типових і зразкових справ спрямовано в тому числі і на забезпечення єдності судової практики. У статті на підставі аналізу положень процесуального закону, вивчення судових рішень зроблено спробу з’ясувати, наскільки запровадження інституту типових і зразкових справ вплинуло на уніфікацію практики розв’язання українськими судами тих публічно-правових спорів, які можна вважати найбільш поширеними.

Keywords

• зразкові справи
• адміністративне судочинство
• типові справи