ЄВРЕЇ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ: ЩО ІМПЕРСЬКА ВЛАДА ЗНАЛА ПРО СВОЇХ ПІДДАНИХ?

Abstract

1840–1850-ті роки були важливим періодом для розуміння результатів попередньої і перспектив подальшої політики в Російській імперії у «єврейському питанні». Від першої «зустрічі» з єврейськими підданими імперська бюрократія намагалась їх «покращити», в межах Смуги осілості. Неодноразово влада намагалась контролювати єврейські громади шляхом руйнування їхніх самоврядних інститутів або боротьби з «єврейським одягом». Дослідники часто писали про те, що імперська влада не так багато знала про своїх підданих. Аналіз джерел показує нам, що влада була достатньо поінформована про різні аспекти життя єврейського населення. Ця інформація надходила до вищих кіл бюрократії через постійну комунікацію з представниками на місцях. Важливими інформантами ставали члени єврейських громад, які мали власні мотивації та історії. Знання не означало толерантності у ставленні бюрократії до єврейських підданих. Принаймні для частини істеблішменту було характерним сприйняття євреїв, яке можна описати як орієнталізм і расизм. Однак у середині XIX ст. перевагу мали ті представники влади, які мали іншу позицію. З кінця 1850-х і до початку 1880-х рр. тривала політика «злиття», індивідуальної емансипації для євреїв, із можливістю залишити Смугу осілості.