«Темпоральність свідомості» та «свідомість темпоральності» (Бергсон versus Гуссерль)

Abstract

У статті здійснено аналіз історико-філософського шляху двох основних методологій дослідження темпоральності до появи фундаментальної онтології М. Гайдеггера, що названо «темпоральність свідомості» та «свідомість темпоральності». Підґрунтя «темпоральності свідомості» сягає психологізму неоплатоніків, згодом, через новочасний емпіризм, – аж «творчої еволюції» А. Бергсона. «Свідомість темпоральності» базується на концепті «тепер», що глибоко аналізував Аристотель, згодом Августин. Дана методологія утвердилась згодом в якості новочасного трансцендентального суб’єкта, а згодом проявилася у феноменології Гуссерля. Основні контраверсії цих підходів полягають у можливості об’єктивації часового досвіду. Перша методологія бере в лапки «Більше-не» і «Ще-не» часовості, а друга – точку «тепер». Проаналізувавши підґрунтя кожної з них, ми вийшли на темпоральні концепти двох визначних мислителів ХІХ–ХХ ст. – А. Бергсона та Е. Гуссерля. Порівняння їх контраверсійних точок зору подано у висновку.

Keywords

• темпоральність, свідомість, психологізм, феноменологія, «тепер»