Аналітично-порівняльне правознавство (Mar 2024)

Актуальні питання адміністративної відповідальності за булінг (цькування) учасника освітнього процесу

  • V.T. Komziuk,
  • S.Y. Obrusna,
  • T.B. Shapoval

DOI
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.01.70
Journal volume & issue
no. 1

Abstract

Read online

Стаття присвячується актуальним питанням адміністративної відповідальності за булінг (ць­кування) учасника освітнього процесу як важ­ливому охоронному правовому засобу, заходу адміністративного примусу, що покликаний за­безпечити ефективну протидію такому явищу, як булінг (цькування). В статті розглядаються різні визначення поняття адміністративної від­повідальності, що даються науковцями і пропо­нується власне його визначення. Підставами ад­міністративної відповідальності нами вважають­ся нормативна, фактична і процесуальна, для проведеного дослідження особливо важливою є фактична підстава, тобто вчинення адміністра­тивного правопорушення, склад якого закріпле­но в статті 173-4 Кодексу України про адміністра­тивні правопорушення (далі - КУпАП) - булінг (цькування) учасника освітнього процесу. Проа­налізувавши склад цього правопорушення, стає очевидним, наскільки недосконалою, суперечли­вою є дана норма, що і розкривається в дослі­дженні та надаються відповідні пропозиції і ре­комендації. Акцентовано на важливості правильної квалі­фікації протиправного діяння, що містить озна­ки булінгу, оскільки він має велике різноманіття проявів і може бути кваліфікований і як відпо­відне кримінальне правопорушення, що тягне за собою кримінальну, а не адміністративну відповідальність. Дослідивши склад адміністративного правопо­рушення булінг (цькування) учасника освітнього процесу, встановлено, що і частина перша, і частина третя та четверта ст. 173-4 КУпАП перед­бачають, що дане адміністративне правопору­шення може вчинятись малолітніми особами або неповнолітніми у віці від чотирнадцяти до шіст­надцяти років, відносячи таким чином цих осіб до суб'єктів адміністративного правопорушення, що суперечить як загальній теорії права, теорії адміністративного права, так і нормам самого КУпАП; при цьому адміністративну відповідальність за булінг в цьому випадку законодавець покла­дає на батьків або осіб, які їх замінюють, що су­перечить багатьом важливим принципам адміністративної відповідальності. Стаття 12 КУпАП встановлює, що адміністративній відповідально­сті підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шіст­надцятирічного віку. Виходячи з цього норматив­ного положення, в адміністративному праві за­гальновизнано, що суб'єктом адміністративного правопорушення є осудна фізична особа, яка на момент вчинення адміністративного проступку досягла шістнадцяти років. Якщо ж протиправ­не діяння, що об'єктивно має ознаки правопо­рушення, передбаченого адміністративним законодавством, вчинила особа, яка не досягла 16 років, то таке діяння не може бути визнане адмі­ністративним правопорушенням, оскільки відсутній суб'єкт проступку, а отже, і склад правопо­рушення, такі діяння в теорії права визнаються об'єктивно протиправними діяннями. Тому ми вказуємо на неможливості вважати адміністра­тивним правопорушенням діяння, що має ознаки булінгу та яке вчиняється малолітніми особами і неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шіст­надцяти років, як це закріплено у статті 173-4, бо немає складу адміністративного правопору­шення через відсутність суб'єкта правопорушен­ня, а отже, немає фактичної підстави адміністра­тивної відповідальності за такі діяння, а тому її в даному випадку і неможливо застосувати. В результаті проведеного дослідження запропоно­вано внести зміни до статей 173-4 і 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення з тим, щоб привести їх у відповідність іншим нор­мам Кодексу, положенням загальної теорії права і науки адміністративного права, принципам ад­міністративної відповідальності.

Keywords