Психологічні перспективи (Nov 2015)
ПСИХОСОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД ХВОРИХ НА ШИЗОФРЕНІЮ ЗА ДОПОМОГОЮ РЕСУРСІВ ЇХ АВТОБІОГРАФІЧНОЇ ПАМ’ЯТІ (ПСИХОКОРЕКЦІЙНИЙ ТА ПСИХОРЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ АСПЕКТИ)
Abstract
Статтю присвячено новітнім засобам психосоціального супроводу хворих на параноїдну шизофренію, покращенню умов післястаціонарної адаптації па- цієнтів до умов життя. Запропонований супровід включає використання біопси- хосоціального підходу задля формування подальшого терапевтичного співро- бітництва в системі «фахівець – пацієнт» на катамнестичному етапі. Крім того, допомога вперше ґрунтується на кількох раніше не задіяних концепціях: авто- біографічної пам’яті, психологічного часу особистості, внутрішньої картини хвороби та мнестологічної парадигми психотерапії. Основний зміст полягає у запропонуванні новітніх засобів психодіагностичного, психокорекційного, пси- хореабілітаційного спектру. За допомогою рутинної психодіагностики, спрямо- ваної на оцінку якостей автобіографічної пам’яті та патоперсонології пацієнтів, виокремлено основні засади щодо створення експрес-діагностичної модифікації однієї методики замість використаних шістьох. Отриману методику вико- ристано в апробаційному режимі та представлено як альтернативу іншим у вигляді модального аналізу персональних спогадів. Так, аналіз дав змогу ви- окремити деформовані психічною хворобою адаптивні можливості особистості, які заважають їй більш результативно пристосовуватись до навколишнього середовища після психозу, знаходити міжособистісні зв’язки, виконувати власні психосоціальні функції. Дефіцит адаптації допоміг сформулювати «мішені» корекції та розробити систему допомоги пацієнтам щодо його подолання, що включає психокорекційні, психоосвітні, психореабілітаційні та психопрофі- лактичні практики. Розроблену багаторівневу систему психосоціального супро- воду, яка ґрунтується на ресурсах автобіографічних спогадів, втілено у працю чоловічого психіатричного відділення. Більшість пацієнтів, що отримали ви- щевказану підтримку, мали менший ризик рецидивів психотичних станів, роз- кривали свої емоційно-мотиваційні ресурси, нівелюючи конфлікти та труднощі пристосування у мікро- і макрооточенні. Показано значущість та ефективність розроблених заходів для подальших досліджень й практичної діяльності психологів, психотерапевтів, соціальних працівників психіатричних клінік.
