Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Aug 2022)
Мета злочину за ст. 110-2 КК України як обов’язкова ознака його суб’єктивної сторони
Abstract
Стаття присвячена розкриттю змісту мети, як суб’єктивної ознаки складу кримінального правопорушення, що передбачає кримінальну відповідальність за фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України (стаття 110-2 КК України). Проаналізовано складові елементи даного кримінального правопорушення, які є необхідними для кримінально-правової кваліфікації за вказаною статтею закону про кримінальну відповідальність. Проведено узагальнення судової практики (на прикладі обвинувальних вироків українських судів, які набрали законної сили) про злочини вказаної категорії. Здійснено порівняльний аналіз злочину за статтею 110-2 Кримінального Кодексу України із суміжними кримінальними правопорушеннями, передбаченими статтями 258-3 (створення терористичної групи чи терористичної організації), 258-5 (фінансування тероризму) даного закону про кримінальну відповідальність. Вказане сприяло можливості дійти висновку, що саме переслідування суб’єктом злочину спеціальної цілі є головною відмежувальною обставиною, яка відрізняє ці злочини, а об’єкт злочинного посягання – похідною. Висловлено авторську позицію щодо недосконалої юридичної техніки даної норми Кримінального Кодексу України в частині визначення спеціальної мети злочину. Наведено з цього приводу аргументи, які базуються на вивченні саме судової практики про злочини вказаної категорії, власному практичному досвіді, а також на наукових позиціях вітчизняних учених. У зв’язку з чим запропоновано внесення змін до чинної статті 110-2 Кримінального Кодексу України щодо виключення мети з примітки до цієї статті, а також виключення мети (як обов’язкової ознаки суб’єктивної сторони складу злочину) із її гіпотези і диспозиції, залишивши вектор направленості активних дій суб’єкта злочину, як ознаку його спрямованості на досягнення злочинного результату вказаних кримінально-караних дій шляхом закріплення в нормі закону саме прямого умислу фінансування таких протиправних дій.
Keywords
