Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Історія (Dec 2019)
Ліга Націй і положення російських емігрантів в Польщі в 20–30-ті роки XX ст.
Abstract
На території європейських держав з'явилися тисячі біженців без документів, що визначає юридичний статус емігрантів. Найбільш трагічним в їхньому становищі було те, що вони були позбавлені будь-якого міжнародноого та дипломатичного захисту. У такій ситуації тільки Ліга націй змогла стати гарантом прав і свобод осіб без громадянства. Верховним комісаром у справах російських і вірменських біженців у серпні 1921 р. призначений Ф. Нансен. Результатом його діяльності стало створення «нансенівських паспортів» у 1922 р. в яких графа про громадянство взагалі була відсутня. Російськими біженцями відала виключно польська влада у Варшаві – урядовий комісар, а в провінції – воєводи і старости. Завдяки зусиллям представника Ліги націй Шарпанье між польською владою та російськими емігрантськими організаціями було укладено угоду про створення особливого правового становища для російських емігрантів. Всі вони виявилися розділені на дві категорії: біженців і емігрантів. Оскільки влада взяла курс на вигнання біженців з країни, то за фінансової підтримки Ліги націй Руський Піклувальний Комітет відкрив в 1923 р. 14 пунктів з надання правової допомоги. Правове становище емігрантів впливало на їх працевлаштування. Ліга націй виділила кошти на створення 55 трудових артілей, які перебували в Біловезькій пущі і Августові. У зв'язку з масовим безробіттям в Польщі, за підтримки Ліги націй близько 2 тис. біженців у 1924–1926 рр. виїхало на роботи у Франції. Під час світової кризи 1929–1933 рр. на сільськогосподарські роботи у Франції, за підтримки представників Ліги націй у Варшаві, виїхало близько 500 емігрантів. Російські емігранти, опинившись на території Польщі, були позбавлені допомоги посольства і консульств, тут не існувало спеціальних державних органів, які надавали допомогу біженцям.
Keywords
