ПЕРШООСНОВИ ТРАНСФОРМАЦІЙ ПРАКТИК ШЛЮБНО-СІМЕЙНОГО ПАРТНЕРСТВА ТА БАТЬКІВСТВА

Abstract

На прикладі шлюбно-сімейних практик як продуктів конструювання реальності певного культурно-історичного простору розкривається психоісторична реконструкція сім’ї, шлюбу та батьківства. Зазначено, що соціальний зміст сім’ї, вписаний у рамки диспозиції сімейності, вказував на її усуспільнення державою, де регулювання здійснюється за допомогою системи ролей, норм, структурно-функціональної організації шлюбно-сімейних практик та контролю за сексуальністю. Робиться висновок, що диспозиція сімейності як матриця конфігурацій культивованих суспільством практик сім’ї, шлюбу та батьківства, в умовах іншої соціальності – змінюється. Функціонування практик цивільного партнерства та мономатеринських сімей оприявнило розрив зв’язків: сексуальність – репродуктивність та шлюб – батьківство, що розглядаються як сигнали інституціональних перетворень сім’ї, шлюбу та батьківства. Відмежування сексуальних практик від диспозиції сімейності в історичній перспективі уможливило конструювання конфігурацій, де розрив зв’язку: стать – гендер не тільки урізноманітнив функціонально-рольові стосунки чоловіків/жінок, а й указав на глибину змін інститутів сім’ї, шлюбу та батьківства.

Keywords

• диспозиція сімейності
• практики
• цивільне партнерство
• мономатеринська сім’я
• стать
• гендер