Аналітично-порівняльне правознавство (Jul 2024)
Норми адміністративно-процесуального права (до дискусії про їх структуру та складові елементи)
Abstract
У статті здійснено аналіз наукових підходів до визначення структури адміністративно-процесуальних норм та формулювання авторського підходу до вирішення вказаного наукового завдання. Зауважено на специфіці структури норм процесуального права у порівняні із нормами матеріальними. Підкреслено, що гіпотеза - це елемент структури адміністративно-процесуальної норми, який містить у собі вказівку на юридичні факти, з виникненням яких пов’язується «старт» дії диспозиції. Наголошено та тому, що відсутність гіпотези, як структурного елементу адміністративно-процесуальної правової норми унеможливлює її ефективність, або навіть її реалізацію взагалі. Аргументовано, що диспозиція адміністративно-процесуальної норми - це набір прав та юридичних обов’язків, правило поведінки, відповідно до якого при наявності передбачених гіпотезою обставин діють учасники адміністративно-процесуальних відносин. Диспозиція може містити варіанти вибору поведінки для учасника провадження, надаючи йому альтернативу у його правовій поведінці під час розгляду справи та прийняття рішення. Іншими словами, у диспозиції у повній мірі розкривається потенціал диспозитивного методу правового регулювання відповідних правовідносин. Зазначено, що серед елементів поряд із гіпотезою та диспозицією доцільно окреслювати стимул як елемент норми адміністративно-процесуального права, що закріплює позитивні (заохочення, гарантії) або негативні (процесуальний примус, обмеження, у тому числі попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф; відмова процесуального акту, що був прийнятий даною процесуальною нормою; визнання доказу неналежним, що був отриманий з порушенням закону; залишення позовної заяви без розгляду або руху тощо) юридичні наслідки реалізації/нереалізації її приписів.
Keywords
