ТИПОЛОГІЇ МОДЕЛЕЙ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Abstract

Змішане навчання – це освітня стратегія, яка поєднує традиційні методи викладання в аудиторії з онлайн-активностями, що кардинально змінює формат здобуття освіти, враховуючи освітні потреби сучасних здобувачів освіти, створюючи персоналізований освітній досвід. Розвиток технологій і зростання попиту на гнучкі освітні рішення сприятиме посиленню ролі змішаного навчання та потребуватиме вирішення питання осмислення можливостей впровадження його моделей для реалізації освітніх програм закладів вищої освіти. У статті розглянуто окремі моделі змішаного навчання та їх класифікації, створені зарубіжними дослідниками (К. Твігг (2003); Г. Смітом та Х. Куртеном (2007); Е. Аллен та Д. Сіманом (2010); Х. Стакер та М. Хорном (2012); В. Ірвін (2013) Ч. Грехемом (2014); Е. Піччіаном (2017); Х. Фармер (2020)). Встановлено, що у зв’язку з існуванням різноманітних варіантів поєднання компонентів змішаного навчання та відсутністю науково обгрунтованої критеріальної основи їх систематизації на сьогодні не розроблено загальноприйнятої типології моделей змішаного навчання. У зарубіжній практиці в якості критеріїв використовуються, зокрема, кількісний, що враховує модальні, технологічні характеристики (частка використання електронного складника, тип гібридності; засоби, що використовуються тощо) та якісний, що враховує педагогічні параметри (характер взаємодії учасників освітнього процесу, вибір форм і методів навчання). На основі аналізу досліджень зарубіжних учених запропоновано критерії для класифікації моделей змішаного навчання, пов’язані з: їх цільовим спрямуванням; рівнем впровадження; врахуванням часткового співвідношення очного та електронного компонентів; ступенем персоналізації; особливостями організації навчання тощо.

Keywords

• змішане навчання; модель змішаного навчання; типологія моделей змішаного навчання, зарубіжний досвід.