Сутність і призначення мистецтва в естетичному вченні Г. Геґеля

Abstract

Стаття присвячена аналізу проблеми сутності і призначення мистецтва в естетиці Г. В. Ф. Геґеля. З’ясовано основні інтенції естетичних пошуків німецького філософа у зв’язку з «проблемою першоджерел». Розкрито мету й сутність мистецтва в кореляції до філософії духу і філософії історії мислителя. Окреслено онтологічні засади мистецтва як предмета дослідження. Наголошено, що в лекціях з естетики Г. Геґель намагався збагнути сутність і природу мистецтва поза межами своєї системи (засади якої були вже відомі читачам і слухачам його лекцій, ураховуючи місце естетичної проблематики), силувався вибудовувати їх у такий спосіб, щоб вони нагадували експериментальний пошук загального поняття мистецтва на базі історичних фактів і філософських розмислів. Зосереджено увагу на тому, що основною метою мистецтва є не наслідувати природу чи прикрашати світ, а бути містком між чистою думкою і матеріальним буттям, способом, у який дух проявляє себе назовні, це чуттєва форма свободи, самовираження та самопізнання, опредметнення абсолютного духу.

Keywords

• German classical aesthetic
• G. Hegel
• art
• beautiful
• sensual form
• appearance outside, idea of ideas