ТРАКТУВАННЯ МОСКОВСЬКОЇ СХИЗМИ ТА ВІДПОВІДЬ НА ІНФОРМАЦІЙНУ ВІЙНУ ПРОТИ ФЛОРЕНТІЙСЬКОЇ УНІЇ В ПОЛЕМІЧНОМУ ДОРОБКУ ТЕОДОРА СКУМИНОВИЧА
Abstract
Присвячено дослідженню окремих історико-літературних аспектів полемічного твору екс-ігумена Михайлівського монастиря в Києві Теодора Скуминовича "Przyczyny porzucenia Disuniey przezacnemu narodowi ruskiemu podane" (1643). Письменник простежив єдність Руської церкви з Апостольською столицею в час відокремлення її північно-східних єпархій і проголошення автокефалії Московської митрополії. Зауваживши незаконність обрання рязанського єпископа Йони "митрополитом Київським і всієї Русі", унаслідок чого в Київській церкві виникло двовладдя, Теодор Скуминович обґрунтував думку, що законні первосвятителі Києва, на відміну від самопроголошених митрополитів-схизматиків у Москві, залишалися уніатами. На доказ цього католицький полеміст навів приклад поставлення папою Пієм II главою Руської церкви Ісидорового учня – Григорія II Болгариновича. Засуджуючи розкольницькі течії всередині Київської митрополії, книжник виступив із критикою автора "ПАТЕРІКОN"-у, який поставив під сумнів канонічність архієрейських свячень Григорія II Болгариновича й доводив легітимність влади митрополита-розкольника Йони, якого відмовився визнати Вселенський патріархат. За словами Теодора Скуминовича, унійну політику Руської церкви після Григорія II Болгариновича продовжували Мисаїл, священномученик Макарій I і Йосиф I Болгаринович. Підтримку митрополитом Мисаїлом діалогу Руської церкви з Римом засвідчував текст епістоли "Poselstwo do Papieża rzymskiego Sixta IIII od duchowieństwa i od książąt i panów ruskich w roku 1476". Підтвердженням унійних переконань митрополита Йосифа I Болгариновича, котрого українські полемісти нерідко плутали з Йосифом II Солтаном, Теодору Скуминовичу слугував лист патріарха Ніфонта II, аналізу змісту якого у творі відведено значне місце.
